I. Права та обов’язки патрульного


II. Правовий захист патрульного


III. Взаємодія із суспільством


IV. Спорядження та однострій патрульного


V. Зброя та спецзасоби


VI. Координація з напарником, командирами та іншими органами


VII. Територія дії


VIII. Патрулювання


IX. Наряд, початок і кінець робочих процедур


X. Регулювання дорожнього руху


XI. Переслідування та зупинення транспортних засобів


XII. Забезпечення особистої безпеки


XIII. Оформлення і розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення


XIV. Отримання повідомлення і дії


XV. Правила поведінки на місці події і речові докази


XVI. Затримання


XVII. Особистий огляд, вилучення речей і документів


XVIII. Тимчасове затримання транспортного засобу і доставка на спеціальний майданчик або стоянку


XIX. Застосування фізичної сили


XX. Застосування спеціальних засобів


XXI. Застосування вогнепальної зброї


XXII. Масові заворушення


XXIII. Стихійні лиха


XXIV. Вибухові речовини


XXV. Потерпілий


XXVI. Свідок (Очевидець)


XXVII. Адвокат (законний представник)


XXVIII. Експерт


XXIX. Перекладач


XXX. Насильство в сім’ї


XXXI. Відповідальність іноземців, осіб без громадянства, дипломатичних представників


XXXII. Комунікація із засобами масової інформації (журналістами)

Розділ I. Права та обов’язки патрульного

1. Патрульний має право:
1) вимагати від особи дотримання закону; пояснити особі, що вчинені нею дії є незаконними. У разі невиконання законної вимоги патрульного вжити передбачені законом заходи;
2) перевірити документи, що посвідчують особу, якщо існує достатньо підстав уважати, що особа вчинила або має намір учинити правопорушення;
3) при здійсненні патрулювання на транспортному засобі водій має право включити спеціальні світлові, звукові сигнали, а також з метою забезпечення безпеки дорожнього руху водій має право, у виняткових випадках, не дотримуватися вимог Закону України «Про дорожній рух»;
4) тимчасово обмежити або заборонити доступ особам до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічного порядку та громадської безпеки, охорони життя і здоров’я людей, а також для проведення окремих слідчих заходів.

2. При виконанні службових обов’язків патрульний зобов’язаний:
1) поважати і не порушувати права та свободи людини;
2) обмежувати права людини лише в спосіб та у випадках, що встановлені законом;
3) звертаючись до людини, привітатися, прикласти праву руку до головного убору, назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, при цьому не випускати його з рук. Також патрульний повинен пояснити причину застосування певного поліцейського заходу;
4) під час спілкування з особою чітко дотримуватися норм етики поліцейського;
5) під час здійснення перевірки документів дбайливо ставитися до них: не псувати, не робити в них записів або позначок;
6) попередити водіїв транспортних засобів про небезпеку, що виникла на шляху їх руху, та вжиті заходи для їх усунення;
7) у разі отримання інформації про можливе вчинення правопорушення негайно інформувати безпосереднього та прямого керівників і вжити всіх передбачених законом заходів для його запобігання;
8) надавати допомогу особам, які постраждали від правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їх життя та здоров’я;
9) на місці ДТП ужити заходів, які встановлені законодавством для з’ясування причин, що призвели до скоєння такої пригоди, і кваліфіковано розібратися в обставинах порушення правил дорожнього руху і ДТП, надати громадянам допомогу в транспортуванні ушкодженого транспортного засобу;
10) виявити і затримати транспортний засіб: що перебуває в розшуку; водій якого втік з місця скоєння ДТП; який є знаряддям злочину або правопорушення;
11) під час проведення ремонтно-будівельних та інших видів робіт на вулицях і дорогах контролювати дотримання правил безпеки дорожнього руху;
12) надати допомогу (у період, коли патрульний не виконує певне спеціальне завдання) водію, у разі несправності його транспортного засобу;
13) на підконтрольній території володіти інформацією про розташування торгових центрів, виробництв, інших організацій та закладів;
14) після закінчення роботи поінформувати безпосереднього керівника про її результати.

3. Відповідно до встановлених завдань патрульний зобов’язаний знати:
1) чинні закони та інші нормативно-правові акти, пов’язані з виконанням його службової діяльності;
2) вулиці, дороги та інші ділянки території, що за ним закріплена, з метою затримання підозрюваного;
3) маршрути громадського транспорту;
4) дані правопорушників, що перебувають у розшуку, а також характерні ознаки для ідентифікації викрадених речей та транспортних засобів;
5) правила зв’язку та обміну інформацією з черговою службою;
6) на закріпленій за патрульним території знати місця дислокації та номери телефонів органів Національної поліції та інших правоохоронними органів, медичних установ, місця знаходження організованих автостоянок, станцій техобслуговування та інших об’єктів сервісу,

4. Патрульному заборонено:
1) порушувати правила дорожнього руху, якщо це не пов’язано з необхідністю виконання службової діяльності;
2) залишати без нагляду транспортний засіб на тривалий час, якщо це не є необхідно в умовах, що склалися;
3) спілкуватися з людьми, перебуваючи в транспортному засобі, давати вказівки чи побажання учасникам дорожнього руху незрозумілими жестами, використовувати гучномовець або спеціальні сигнали не за призначенням;
4) передавати транспортний засіб, технічне обладнання, спецзасоби та пристрої, вогнепальну зброю іншим особам (за винятком випадків, обумовлених службовою необхідністю);
5) перевозити на службовому транспортному засобі третіх осіб, а також багажу, за винятком випадків, передбачених законодавством;
6) спати в транспортному засобі;
7) на власний розсуд відхилятися від установленого маршруту і змінювати режим робочого часу;
8) залишати без нагляду в службовому транспортному засобі затриманих осіб;
9) під час виконання службових обов’язків відвідувати кафе, бари, ресторани, клуби, якщо це не викликано службовою необхідністю.


Розділ II. Правовий захист патрульного

1. Патрульний під час виконання професійних обов’язків є представником державної влади і його захищає держава. Законні вимоги патрульного є обов’язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
2. Ніхто не має права втручатися в його професійну діяльність, за винятком випадків, передбачених законом.
3. Утручання в діяльність патрульного, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог патрульного, будь-які інші протиправні дії стосовно патрульного несуть відповідальність відповідно до закону.
4. При виконанні службових обов’язків патрульний керується законодавством України.
5. Патрульний для захисту своїх прав і свобод має право звернутися до суду.


Розділ III. Взаємодія із суспільством

1. Діяльність патрульних ґрунтується на принципах верховенства права, поваги до честі та гідності людини, рівності перед законом, гуманізму гласності та відкритості/транспарентності і підходу «поліція і суспільство».

2. Тісна співпраця та взаємодія з населенням спрямована на вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням безпеки, попередження правопорушень, зниження рівня злочинності.

3. Діяльність патрульної служби здійснюється на засадах партнерства з фізичними та юридичними особами та організаціями з метою вирішення проблем та підвищення довіри до Національної поліції.

4. Грамотність дій патрульного в різних ситуаціях, які дають йому змогу успішно вирішувати питання підтримання публічного порядку та громадської безпеки, протидії злочинності, у значній мірі обумовлені його вмінням правильно будувати свої взаємовідносини з населенням. У взаємовідносинах з населенням вони повинні виявляти високу культуру і такт.
5. Порядок звернення патрульного до громадян:
1) патрульний повинен звертатися до людей з повагою на «Ви», свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до особи патрульний повинен привітатися з нею, після чого, приклавши руку до головного убору, назвати їй своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення. Якщо до патрульного звертаються особи, він зобов’язаний уважно їх вислухати і вжити заходів стосовно їх повідомлень/заяв. У випадку, коли особи поставила питання, що не належать до компетенції патрульного, останній не ігнорує цю особу, а навпаки повинен допомогти цій особі шляхом надання їй поради або рекомендації (потрібно пояснити, куди слід звернутися для вирішення поставленого питання);
2) при зверненні до людей недопустимими є:
зневажливий тон, грубість, зарозумілість;
– іронічний або неввічливий виклад зауваження;
– вирази або репліки, які ображають людську гідність;
– погрози, повчання і несправедливі дорікання;
– пред’явлення незаслужених звинувачень;
– погрозливі жести і знаки, а також інші дії, які ображають особистість;
3) спілкуючись з людьми, патрульний зобов’язаний проявляти спокій, витримку і розсудливість. Патрульний не має права відповідати грубістю на грубість і у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями;
4) якщо правопорушник неадекватно реагує на зауваження патрульного, необхідно надати такій особі час заспокоїтися і попросити пояснення стосовно її поведінки. Необхідно роз’яснити неправомірність його поведінки з посиланням на відповідні норми закону та/або інших нормативно-правових актів;
5) патрульний також повинен ввічливо звертатися до малолітніх та неповнолітніх осіб. Зауваження дітям потрібно робити з урахуванням їхнього віку та рівня розвитку;
6) якщо при перевірці документів у них знаходяться гроші, записка тощо, необхідно запропонувати власнику самостійно вилучити їх звідти;
7) патрульний зобов’язаний підтримувати тісний зв’язок з населенням, що проживає на закріпленій за ним території, вступати в діалог з людьми, які перебувають у місцях масового скупчення та відвідування громадян (у парках, скверах, тощо), бути доброзичливим;
8) патрульному заборонено відволікатися від виконання своїх службових обов’язків для спілкування з третіми особами, у тому числі з представниками ЗМІ.


Розділ IV. Спорядження та однострій патрульного

1. Патрульний повинен мати акуратний зовнішній вигляд і справне спорядження, носити однострій відповідно до правил, установлених Міністром внутрішніх справ України. На однострої повинен бути розміщений номер службового жетона.
2. У виняткових випадках, коли дозволено приховане патрулювання, патрульний може не носити однострій, проте він повинен мати службовий жетон або службове посвідчення. Забороняється носити однострій не в робочий час.
3. Спорядження патруля:
1) ліхтар;
2) ручка;
3) олівець;
4) лінійка;
5) блокнот;
6) схема креслень для ДТП;
7) дальномір;
8) стрічка (сигнальна стрічка) для огородження місця події;
9) протоколи про адміністративні правопорушення;
10) протоколи про затримання;
11) листки паперу (формат А4);
12) мобільні пристрої радіозв’язку;
13) тактичний ремінь;
14) мобільний телефон;
15) портативний (нагрудний) відеореєстратор;
16) сумка.


Розділ V. Зброя та спецзасоби

1. Під час виконання своїх службових обов’язків патрульний повинен мати при собі:
1) вогнепальну зброю (пістолет) з двома запасними обоймами;
2) автоматичну вогнепальну зброю (у разі необхідності);
3) наручники (кайданки);
4) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;
5) кийки;
6) газовий балончик.
7) засоби примусової зупинки транспортного засобу.

2. Указані заходи примусу (за винятком автоматичної вогнепальної зброї) патрульний повинен носити на спеціальному тактичному ремені.


Розділ VI. Координація з напарником, командирами та іншими органами

1. Ефективність роботи патрульного залежить від координації та комунікації з напарником, командиром, черговою службою, органами місцевого самоврядування та державними установами.
2. Патрульний повинен постійно співпрацювати з напарником. Рішення повинні прийматися спільно. У разі виходу одного патрульного з автомобіля, другий повинен спостерігати за ним для того, щоб надати допомогу в разі необхідності. Напарники не повинні відходити далеко один від одного, якщо для цього немає потреби.
3. У разі переслідування та затримання особи патрульні повинні розділити функції, щоб не виконувати одні й ті ж дії.
4. Патрульний за допомогою радіозв’язку постійно підтримує зв’язок з керівником (командиром) і черговою частиною. Щогодини патрульний повинен повідомляти про своє місцезнаходження і обстановку на своїй території. Після погодження з командиром, патрульний інформує чергову частину про вихід на перерву і фіксує час.
5. Патрульний зобов’язаний за допомогою радіозв’язку повідомляти черговій частині про порушення дорожнього руху, особу підозрюваного чи затриманий транспортний засіб. Патрульний передає інформацію щодо місця перебування, даних машини (номерні знаки, марку і т.д.).
6. Після проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу патрульний повідомляє черговій частині результати перевірки.
7. Після прибуття на місце події патрульний повідомляє прямого і безпосередньо керівника про: наявну ситуацію – злочини або адміністративні правопорушення, що були вчинені; ужиті заходи; кількість постраждалих або жертв; необхідність виклику карети швидкої допомоги, пожежної служби або додаткових екіпажів патрульних. Якщо були пошкоджені дороги, зовнішнє освітлення тощо, необхідно поінформувати місцеві органи влади та аварійно-рятувальні служби.
8. Патрульний підтримує особисто, а також через чергову службу зв’язок з найближчим територіальним органом внутрішніх справ для того, щоб в разі необхідності оперативно та скоординовано відреагувати на вчинене правопорушення.


Розділ VII. Територія дії

1. Сили і можливості патрульного на певній території визначаються відповідно до місця його дислокації та обов’язкових щоденних норм.
2. Дислокацією є певна територія, на якій здійснює свої обов’язки патрульний, і яка розділена на квадрати і контрольно-пропускні пункти.
3. Схему дислокації розробляють і затверджують керівники відповідних органів патрульної служби, ураховуючи при цьому особливості території (наприклад, щільність населення). Кожний екіпаж повинен виконувати покладені на нього функції в закріпленому за ним квадраті або контрольно-пропускному пункті.
4. Екіпаж може складатися з двох або трьох патрульних.
5. Графік чергувань та режим робочого часу особового складу визначається керівником відповідного органу патрульної служби. У разі необхідності виїзду екіпажу з квадрата дій, цей квадрат перекривають екіпажі із сусідніх квадратів. У разі необхідності або отриманні інформації від інших правоохоронних органів кордони квадратів можуть бути змінені.
6. Тимчасова відсутність патрульного на території його дії.
Патрульний має право тимчасово залишити закріплену за ним територію в наступних випадках:
1) у разі виконання доручення директора, заступника директора, безпосереднього керівника або чергової служби. Зокрема, коли виникає необхідність відновити правопорядок, попередити вчинення злочину та інших правопорушень за межами території, що закріплена за патрульним;
2) під час переслідування підозрюваного з метою його затримання;
3) нападу на осіб або проведенні рятувальних операції під час стихійного лиха;
4) перевезення правопорушників;
5) під час транспортування безпритульних неповнолітніх у відповідні органи;
6) з метою надання невідкладної медичної допомоги постраждалим;
7) у випадку несподіваної хвороби напарника: екіпаж повинен зв’язатися з черговим служби і безпосереднім керівником, щоб повідомити причину припинення маршруту.


Розділ VIII. Патрулювання

1. Основні форми службової діяльності:
1) патрулювання на транспортному засобі;
2) піший патруль.
Патрулювати можна також за допомогою інших засобів, згідно з законодавством України (наприклад, кінний патруль).

2. Автопатруль
Патрульні автомобілі оснащені:
10) стаціонарним пристроєм радіозв’язку;
11) гучномовецем;
12) спеціальним пристроєм освітлення;
13) спеціальними звуковими сигналами;
14) борткомпьютером (планшет);
15) принтером;
16) вогнегасником;
17) аптечкою невідкладної медичної допомоги;
18) терміналом безготівкового розрахунку;
19) бронижелетом;
20) попереджувальними знаками.
Екіпаж складається з двох патрульних (у разі необхідності з трьох).
Патрулювання здійснюється «приховано» чи «відкрито».
«Відкрите» патрулювання здійснюється за допомогою автомобілів із спеціальними знаками.
«Приховане» патрулювання здійснюється за допомогою службових автомобілів без спеціальних розпізнавальних знаків. Якщо під час виконання такого завдання патрульний не в однострої, він повинен мати при собі службовий жетон або службове посвідчення.
У разі патрулювання в автомобілі із спеціальними знаками використовується наступна методика:
з метою спостереження за дорожнім рухом здійснюється патрулювання в потоці інших транспортних засобів;
з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, ураховуючи статистичний аналіз, автопатруль повинен зупинятися у громадських місцях підвищеної небезпеки, таким чином, щоб його було видно іншим водіям.
Екіпажу патрульної служби забороняється:
перевезення вантажу і третіх осіб (за винятком випадків, передбачених законом);
самостійно приймати рішення про зміну маршруту;
залишати затриманих у машині без нагляду.

3. Піший патруль
Піше патрулювання здійснюється в громадських місцях.
Під час пішого патрулювання захист правопорядку на території проводиться в однострої зі спеціальним спорядженням, затвердженим у встановленому законодавством України порядку.
Патрульний обирає місце патрулювання так, щоб забезпечити особисту безпеку і мати змогу контролювати ситуацію, зокрема попередити вчинення злочину та інших правопорушень.
Піший патруль постійно знаходиться на зв’язку з найближчим патрульним екіпажем, з черговою службою, щогодини повідомляє безпосередньому керівнику та черговій частині про своє місцезнаходження та обстановку на своїй території.


Розділ IX. Наряд, початок і кінець робочих процедур

1. Для проведення патрулювання щодня, перед заступанням на службу, проводиться підготовка, інструктаж і розподіл наряду.
2. Патрульний для виконання своїх службових обов’язків на роботу приходить на 45 хвилин раніше. При прибутті вони доповідають черговому і своєму командирові, звертаючись до нього за званням. Перед проведенням інструктажу співробітник чергово-збройового відділення запитує про стан здоров’я та інші обставини, які заважають несенню служби, видає зброю, спорядження, засоби зв’язку, індивідуального захисту та спеціальні засоби, про що патрульний розписується в книзі служби нарядів. Спорядження зброї здійснюється за командою і під наглядом оперативного чергового або командира підрозділу в спеціально відведеному місці.
3. Екіпажі патрульної служби за пів години до завершення своїх службових обов’язків, за погодженням із керівником, повертаються на місце дислокації. Патрульні, які повинні заступити на службу приймають автотранспортні засоби від попередньої зміни, над процесом ведуть спостереження співробітники моніторингу та транспортного відділу (останній також перевіряє справність автотранспорту, кількість палива, обладнання та інші технічні показники).
4. Патрульні, які завершили виконання своїх службових обов’язків, повинні здати зброю та видане спорядження до чергової частини і передати безпосередньому керівникові документацію, складену за підсумками чергування.
5. Керівники роти доповідають відповідальним за чергування особам про готовність патрульних.
6. Право на проведення інструктажу мають керівник Департаменту патрульної служби МВС, його заступник, керівник територіального підрозділу патрульної служби, його заступник і безпосередньо командири відповідних підрозділів.
7. Уповноважена на проведення інструктажу особа зобов’язана:
1) переконатися, що особовий склад є готовим, та в разі виявлення недоліків в усунути їх;
2) перевірити знання правил застосування особовим складом покладених на нього повноважень, вогнепальної зброї та спеціальних засобів;
3) ознайомити особовий склад з наявною оперативною обстановкою на визначених територіях дії;
4) звернути увагу патрульних на необхідності приязно ставитися до людей, належно захищати їх права, а також нагадати правила особистої безпеки;
5) підбити підсумки несення служби за минулий період, зачитувати накази про заохочення працівників, які відзначилися, зазначити про недоліки, які мали місце під час несення служби;
6) аналізувати результати взаємодії екіпажів, підрозділів, які беруть участь в охороні публічного порядку та забезпеченні громадської безпеки;
7) оголошувати завдання для нарядів у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічного порядку та громадської безпеки.

8. Заступаючи в наряд, патрульний повинен мати охайний зовнішній вигляд та справне спорядження, носити однострій встановленого зразка, на якій прикріплений службовий жетон, а також мати при собі службове посвідчення, табельну зброю, отриману в установленому порядку, і володіти інформацією про оперативну обстановку на закріпленій території патрулювання.

9. Інструктаж закінчується розподілом особового складу та винесення наказу про початок виконання службових обов’язків.

10. Особи, уповноважені проводити інструктаж, здійснюють розподіл наряду, про що робиться запис у службовому журналі чергової частини.


Розділ X. Регулювання дорожнього руху

1. Однією з найважливіших функцій патрульних є забезпечення безперебійного та безпечного дорожнього руху. Для запобігання ускладненням дорожнього руху патрульний повинен:
1) вивчити свою територію діяльності (квадрат, сусідні квадрати);
2) знати вулиці (шляхи) з високою ймовірністю виникнення ускладнень дорожнього руху та альтернативні маршрути;
3) за необхідності (наприклад, затор на перехресті, ДТП, чи непрацюючий світлофор), забезпечити регулювання проїзду перехрестям, вказати на об’їздні маршрути руху;
4) обмежити дорожній рух у разі існування загрози безпеці громадян (стихійне лихо, пошкодження дороги тощо).

2. При здійсненні вказаних дій патрульний доповідає безпосередньому начальнику та черговому.


Розділ XI. Переслідування та зупинення транспортних засобів

1. Вимога патрульного про зупинку транспортного засобу є обов’язковою для всіх учасників дорожнього руху. У разі невиконання таких вимог патрульний здійснює переслідування та зупинення транспортного засобу.
2. Правила здійснення переслідування
1) під час переслідування транспортного засобу патрульний обов’язково вмикає відповідні світлові та сигнальні засоби на патрульному автомобілі;
2) про здійснення переслідування обов’язково повідомляє диспетчера (чергового) та безпосереднього керівника, із зазначенням марки, моделі, кольору, державного номерного знака переслідуваного транспортного засобу;
3) через гучномовець закликає водія переслідуваного транспортного засобу зупинитися;
4) про напрям і характер руху переслідуваного транспортного засобу систематично повідомляє чергового.
Не рекомендується здійснення контакту транспортних засобів. Це може бути здійснено виключно в разі крайньої необхідності (наприклад, відвернення безпеки для громадян) і після погодження безпосереднім керівником. Вогнепальна зброя може застосовуватися лише в крайніх випадках, і якщо патрульний переконаний в ефективності її застосування. Переважним способом зупинення є його блокування іншими патрульними автомобілями, а завданням екіпажу, який здійснює переслідування, є постійне спостереження за ним.
Дозволяється порушення правил дорожнього руху, якщо тільки це не створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху і громадян.

3. Підстави для зупинення транспортного засобу:
1) учинення порушення правил дорожнього руху, за що передбачено адміністративну відповідальність;
2) якщо транспортний засобі рухається таким чином, що викликає підозру у відсутності відповідних навичок (вмінь) його водія;
3) технічний стан (справність) транспортного засобу або кріплення вантажу не відповідає вимогам законодавства;
4) зовнішній вигляд водія, пасажира, вантажу чи транспортного засобу вказує на його (їх) участь у дорожньо-транспортній пригоді;
5) у разі наявності відомостей щодо перебування транспортного засобу в угоні, або підозра щодо участі транспортного засобу чи його водія в іншому адміністративному чи кримінальному правопорушенні;
6) необхідно інформувати учасника дорожнього руху про особливості (маршрути) дорожнього руху;
7) в інших передбачених законом випадках.
4. Алгоритм зупинення транспортного засобу:
1) безпосереднє зупинення транспортного засобу:
гучномовцем;
з використанням світлових сигналів (маячків);
жестами (у виняткових випадках).
У будь-якому разі дії патрульного повинні буди зрозумілі для учасників дорожнього руху, а вимога про зупинення завчасною та такою, що не змушує водія здійснювати різкі маневри.
Піший патрульний не може здійснювати зупинення транспортних засобів, крім випадків крайньої необхідності. При виявленні вчинення правопорушення піший патрульний передає відповідну інформацію, у тому числі щодо транспортного засобу, черговому та автопатрулям у відповідних квадратах.
Зупинення транспортного засобу здійснюється на максимально короткий період часу.
2) патрульний негайно, з дотриманням вимог для забезпечення власної безпеки, підходить до водія зупиненого транспортного засобу. Водій та пасажири повинні залишатись у транспортному засобі;
3) патрульний вітається з водієм, повідомляє причину (підставу) зупинення;
4) патрульний перевіряє посвідчення водія та реєстраційний документ транспортного засобу, інші документи відповідно до законодавства;
5) патрульний здійснює інші необхідні дії, зокрема повідомляє суть учиненого порушення правил дорожнього руху та про складення постанови про накладення адміністративного стягнення.

5. Виняткові обставини, за яких патрульний може попросити водія, а за потреби і пасажирів, вийти із транспортного засобу:
1) для усунення несправності транспортного засобу чи неналежного закріплення (перевезення) вантажу;
2) якщо виникає підозра щодо перебування водія в стані алкогольного (наркотичного) сп’яніння;
3) якщо виникає підозра щодо вчинення водієм та/або пасажирами транспортного засобу адміністративного або кримінального правопорушення;
4) для участі водія в розгляді справи про адміністративне правопорушення (якщо це необхідно);
5) у разі виникнення потреби в наданні допомоги іншим учасникам дорожнього руху;
6) за потреби здійснення повірки (порівняння) номерних знаків, інших номерів транспортного засобу (зокрема, серійного) з указаними в реєстраційних документах;
7) коли знаходження патрульного біля автотранспортного засобу перешкоджає правилам дорожнього руху або існує загроза його особистої безпеки;
Для спілкування із водієм, який вийшов із транспортного засобу, необхідно покинути проїжджу частину.

6. Забороняється, крім крайньої необхідності, зупинення транспортного засобу на підйомах, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.


Розділ XII. Забезпечення особистої безпеки

1. З метою забезпечення особистої безпеки патрульному забороняється:
1) сідати до інших, зокрема транспортних засобів, які перевіряються, крім передбачених випадків, і за погодженням з безпосереднім начальником;
2) стояти поруч із транспортним засобом;
3) підходити до зупиненого транспортного засобу зі сторони фар;
4) стояти між особою та патрульним, чию безпеку він забезпечує.
Патрульний повинен використовувати максимально освітлену частину (ділянку) дороги (вулиці), використовувати фари патрульного автомобіля за потреби.
Не рекомендується обговорювати вчинене правопорушення, стоячи на проїзній частині.
Патрульний автомобіль повинен зупинятись позаду транспортного засобу, який зупинено, і бути готовим до запобігання можливим його маневрам.
Під час огляду транспортного засобу і спілкування із водієм необхідно обирати безпечну відстань, не випускати водія і пасажирів з поля зору, не повертатися спиною.
У випадку виявлення інформації про перебування осіб або транспортного засобу у розшуку, а також за будь-якої іншої потенційно загрозливої ситуації, патрульні займають позиції, які дозволять їм страхувати один одного, забезпечувати особисту безпеку та безпеку третіх осіб.
Про таку інформацію негайно повідомляється черговий та безпосередній начальник, уживаються заходи для затримання такого транспортного засобу та (або) водія (пасажирів).

2. Алгоритм дій патрульного під час наближення до зупиненого транспортного засобу:
1) наближатись до транспортного засобу ззаду, з боку водія або зі сторони пасажира – за потреби;
2) оглянути салон крізь вікна, впевнитись у відсутності небезпеки;
3) зупинись на безпечній відстані від транспортного засобу і водія;
4) постійно спостерігати за діями водія і пасажирів;
5) попросити водія зупинити роботу двигуна, за потреби включити світло в салоні;
6) документи від водія приймаються вільною рукою для збереження можливості користуватись вогнепальною зброєю у разі потреби;
7) патрульний, який сидить за кермом, залишається на місці і забезпечує безпеку свого напарника.


Розділ XIII. Оформлення і розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення

1. До адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу, яка на час скоєння адміністративного правопорушення досягла 16-ти річного віку.

2. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем учинення правопорушення, що передбачає об`єктивне з’ясування всіх обставин справи, дослідження матеріалів справи, прийняття рішення відповідно до законодавства України, накладення адміністративного стягнення, складення відповідного протоколу або штрафу (електронний чек) і вручення порушникові (наприклад: адміністративні правопорушення в області безпеки дорожнього руху).

3. Якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча ОВС, а не суду чи іншим органам, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, патрульний, який забезпечує безпеку учасників дорожнього руху і контролює дотримання правил дорожнього руху, розглядає справу про адміністративне правопорушення на місці і оголошує постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з урученням копії такої постанови правопорушникові.

4. Якщо санкція статті або частини статті КУпАП передбачає відповідальність у вигляді адміністративного арешту (або особа, що приймає рішення про вид адміністративного стягнення дійде висновку, що до особи правопорушника має бути застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту), патрульний негайно доставляє порушника до відповідного суду для розгляду справи і прийняття рішення.

5. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право:
1) ознайомитися з матеріалами справи;
2) давати пояснення;
3) подавати докази;
4) заявляти клопотання;
5) при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
6) виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
7) оскаржити постанову у справі.

6. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

7. Згідно з КУпАП, адміністративне стягнення (штраф) у справі про адміністративне правопорушення може бути, у деяких випадках, накладено на особу без її присутності. У такому випадку, особі, що притягується до адміністративної відповідальності, в зрозумілій формі має бути роз`яснено її права та обов`язки, передбачені цим Кодексом.

8. При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачених деякими статтями КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або суду цю особу може бути органом внутрішніх справ піддано приводу

9. Ведення справи про адміністративне правопорушення щодо правопорушника, особу якого не було встановлено
Якщо особу (прізвище, ім’я, вік, стать, громадянство) правопорушника не встановлено і він відмовляється надати свої паспортні дані, давати пояснення, або якщо через фізичні вади чи інші об’єктивні обставини встановити його особу неможливо, то особа, яка здійснює провадження у справі про адміністративне правопорушення, за участі судово-медичного експерта, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому описуються всі можливі зовнішні прикмети правопорушника: приблизний вік; стать; зріст; колір волосся; колір очей; інші особливості зовнішності за якими можна ідентифікувати дану особу (до протоколу додається фото).
За клопотанням особи, яка здійснює провадження у справі про адміністративне правопорушення, розпорядженням органу (посадової особи), уповноваженого накладати адміністративні стягнення, особі може бути присвоєно умовне ім’я з такою комбінацією цифр та/або букв, за допомогою яких можна буде ідентифікувати особу правопорушника під час подальшого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Умовне ім’я не може бути образливого змісту або таким, що принижує честь і гідність людини.
Усі наступні дії щодо правопорушника, особу якого не було встановлено, застосовуються відповідно до законодавства України, у тому числі і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, без перешкод і в повному розмірі.
Після складання протоколу щодо правопорушника, особу якого не було встановлено, розгляд справи продовжується за обов’язкової участі адвоката.
Після складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо правопорушника, особу якого не було встановлено, відповідно до законодавства України, рішенням районного (районного у місті, міського, міськрайонного) суду, за відомим місцем проживання невстановленої особи, ураховуючи із конкретних обставин справи, може бути призначено комплексну судово-медичну або судово-психіатричну експертизу за допомогою якої, з-поміж іншого, буде встановлено психічний стан правопорушника, групу крові, а також проведено дактилоскопічну реєстрацію.
Посадова особа, яка здійснює провадження у справі про адміністративне правопорушення, зобов’язана забезпечити проведення всіх розумних заходів, передбачених законодавством України, для встановлення особи, вказаної у цій статті (імені, прізвища, віку, громадянства і осудності).
Якщо на будь-якому етапі провадження у справі про адміністративне правопорушення буде встановлено особу правопорушника, особу якого не було попередньо встановлено, орган (посадова особа), який розглядає справу, зобов’язаний протягом 72 годин привести у відповідність до цієї обставини і переглянути всі прийнятті рішення у справі, за виключенням випадків, коли ця обставина призведе до негативних наслідків.

10. Складання матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
Фіксуючи адміністративне правопорушення, патрульний починає складати матеріали про адміністративне правопорушення, у ході чого:
1) роз’яснює правопорушнику зміст скоєного правопорушення;
2) вимагає (передати або пред’явити) водійське посвідчення і реєстраційний документ на транспортний засіб;
3) за допомогою бортового комп’ютера або по радіозв’язку, перевіряє в черговій частині дані порушника (чи вчиняв він правопорушення в минулому, чи не перебуває він або його транспортний засів у розшуку);
4) якщо виникає підозра, що водій знаходиться у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу чи швидкість реакції, патрульний відсторонює його від керування транспортним засобом, про що негайно повідомляє безпосередньо керівника і чергову частину.
Огляд на стан алкогольного сп’яніння проводиться за допомогою алкотестера на місці. З метою визначення стану наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу чи швидкість реакції, правопорушника доставляють до відповідної медичної установи.
Після складання матеріалів про адміністративне правопорушення, патрульний складає протокол про адміністративне правопорушення (або електронний чек), який є фінальним документом (рішенням) у справі про адміністративне правопорушення.
У протоколі зазначаються:
1) відомості про особу правопорушника;
2) місце, дата складання протоколу;
3) антропометричні дані правопорушника;
4) суть і вид правопорушення;
5) місце вчинення правопорушення;
6) вид і розмір штрафу;
Протокол повинен бути підписаний правопорушником.
У випадку відмови правопорушника від підпису, у протоколі робиться відповідна відмітка про це. Копія протоколу надається правопорушнику. У протоколі також мають бути зазначені порядок і строки оскарження цього рішення.

11. Складання матеріалів про адміністративне правопорушення у випадку ДТП
У випадку ДТП без потерпілих патрульний установлює обставини правопорушення на місці. Після збирання матеріалів і виявлення водія, який порушив вимоги ПДР, складає протокол про адміністративне правопорушення і приймає рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу або позбавлення права керування транспортним засобом. Складання протоколу відбувається так само, як і при фіксуванні порушень правил дорожнього руху, з тією відмінністю, що свідки й інші особи, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, можуть надати пояснення з приводу події правопорушення.
Патрульний проводить огляд місця події і складає відповідний протокол, проводить заміри і складає схему ДТП. За необхідності проводить відео- і фотозйомку.

12. Затримання правопорушника і складання матеріалів
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, відповідно до КУпАП, провадиться:
1) з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано всі інші заходи впливу. (Коли затримання є єдиним способом припинити подальше вчинення правопорушення порушником);
2) установлення особи;
3) для складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;
4) при вчиненні адміністративного правопорушення, коли є підстави для затримання порушника, патрульний затримує його і складає протокол про адміністративне правопорушення, копія якого надається затриманому.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години, а у випадках, коли за адміністративне правопорушення передбачено стягнення у вигляді адміністративного арешту, не більше 24 годин.
Особу може бути переведено до ізолятора тимчасового тримання, якщо строк затримання припадає на неробочий час. Уранці затриманого має бути доставлено до районного (районного в місті, міського, міськрайонного) суду.

Процедури:
1) під час адміністративного затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, патрульний складає протокол, в якому має бути зазначено:
номер протоколу;
час та дата складання протоколу. Час та дата розгляду справи про адміністративне правопорушення;
місце складання протоколу;
посада і прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
дата і точний час і місце затримання;
прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання затриманого;
суть адміністративного правопорушення і стаття КУпАП;
стан здоров’я затриманого і чи були використані примусові заходи і спецзасоби при затриманні;
прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання потерпілого, перекладача (у разі наявності таких осіб).
Протокол про адміністративне затримання підписується особою, яка його складає, затриманим, перекладачем, захисником (у разі наявності таких осіб). Копія протоколу передається на підпис затриманому і його захиснику.
Якщо правопорушник відмовляється від підпису протоколу, про це робиться відмітка у спеціальній графі «відмовився підписати».
2) негайно роз’яснює правопорушнику його права;
3) при адміністративному затриманні особи, патрульний письмово повідомляє керівника відповідного територіального органу патрульної служби МВС, а також повідомляє черговій частині його прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, адресу реєстрації місця проживання, а також фактичного місця проживання (у разі необхідності).
4) якщо правопорушник не володіє або володіє на недостатньому рівні мовою, якою ведеться провадження, патрульний використовує свої повноваження і запрошує перекладача, після чого складає протокол про участь перекладача, де має бути вказана причина запрошення перекладача і мови, якими він має володіти.
5) патрульний повинен відібрати в правопорушника письмове пояснення, у якому разом із паспортними даними, має бути вказано:
чи перебувала дана особа на місці вчинення правопорушення? У випадку позитивної відповіді чи підтверджує факт учинення правопорушення;
яка дія була вчинена особисто ним.
У випадку відмови правопорушника надавати письмові пояснення власноручно, про це робиться відповідна відмітка. Правопорушник має право сформулювати мотиви відмови від надання ним пояснень;
6) бажано отримати пояснення від будь-яких осіб (не менше 2-3), які можуть надати інформацію для встановлення всіх обставин адміністративного правопорушення (у тому числі і від особи, якій, можливо, на суді буде надано статус потерпілого).
Оскільки надання пояснень є добровільним, особа, яка володіє інформацією про обставини правопорушення, не зобов’язана надавати їх патрульному. Особа не попереджається про кримінальну відповідальність, адже за відмову від надання або надання неправдивих пояснень кримінальна відповідальність не передбачена.
У поясненнях повинні бути вказані прізвище ім’я, по батькові, дата народження особи, точний час події та її місце. Також необхідно описати:
детальний опис змісту дій, зокрема, які дії призвели до порушення норм КУпАП;
якою інформацією володіє про правопорушника, з якого часу знайомий йому правопорушник;
указати осіб, які, вірогідно, стали очевидцями правопорушення;
якщо особі, яка надає пояснення, правопорушенням було завдано матеріальну шкоду, то має бути зазначено рід і розмір завданої шкоди;
7) після адміністративного затримання патрульний складає рапорт на ім’я безпосереднього керівника.
У рапорті необхідно зазначити:
ситуацію на місці правопорушення на час прибуття патрульного;
чи виконав правопорушник вимоги патрульного;
причину затримання і в якій саме обстановці воно відбулося.
8) у деяких випадках у справі про адміністративне правопорушення є відео- чи фото-матеріали, на яких може бути відображено правопорушення або його наслідки, у такому випадку патрульний складає відповідний протокол;
9) коли у справі про адміністративне правопорушення необхідно провести огляд правопорушника та/або його речей і документів патрульний складає відповідний протокол. Результати огляду включаються до протоколу про адміністративне затримання. Вилучені предмети і документи після їх опису повинні бути запаковані і опечатані, а також має бути вказано, за допомогою чого запаковано предмети і в який спосіб їх опечатано. У протоколі також зазначається, що на запакованих предметах, крім печатки, міститься дата і підпис.
Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з особою, яка оглядається і в присутності двох понятих тієї ж статі.
Огляд речей і документів, транспортних засобів та інших предметів, здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети можуть бути оглянуті без присутності власника (володільця) за участі двох понятих, паспортні дані яких уносяться до відповідного протоколу і засвідчуються підписами.
Оригінал протоколу з долученими матеріалами надається суду. Копія постанови суду і копія протоколу про адміністративне правопорушення мають бути передані до канцелярії територіального органу патрульної служби і внесено до центральної інформаційної електронної бази.
Правила складання матеріалів про адміністративне правопорушення розповсюджуються і на ті випадки, коли немає необхідності затримувати правопорушника. Не складається тільки протокол про адміністративне затримання.


Розділ XIV. Отримання повідомлення і дії

1. Патрульний одразу після отримання повідомлення має прибути на місце події та встановити:
особу заявника;
характер правопорушення (адміністративне чи кримінальне) або події (стихійне лихо чи нещасний випадок тощо);
наявність підозрюваної у вчиненні правопорушення особи (осіб) і його (їх) зовнішні ознаки;
наявність очевидців правопорушення;
особи потерпілих і їх стан.

2. Патрульний повинен прийняти повідомлення і здійснити відповідне реагування не тільки від чергової частини або безпосереднього керівництва, а й від громадян. Якщо на інформацію, повідомлену громадянином необхідно реагувати, патрульний одразу ж направляється на місце події, одночасно передаючи зміст повідомлення черговій частині і безпосередньому керівництву.

3. Направляючись до місця події, патрульний повинен обрати найкоротший маршрут, уключити спеціальні світові і звукові сигнальні засоби, у разі необхідності, закликати учасників дорожнього руху надати пріоритет у русі і припинити рух.

4. Патрульний постійно повинен знаходитися на зв’язку з черговою частиною і безпосереднім керівництвом за допомогою радіозв’язку і мобільного телефону.

5. Після прибуття на місце події і з`ясування обстановки патрульний негайно доповідає про це до чергової частини і безпосередньому керівнику. Повідомляє про необхідність виклику швидкої допомоги, працівників МНС, пожежних, служб порятунку тощо.

6. Повідомляє до чергової частини про виклик слідчо-оперативної групи, у разі необхідності.


Розділ XV. Правила поведінки на місці події і речові докази

1. Збереження місця події в первинному, незміненому стані має велике значення для проведення результативного розслідування і саме тому всі дії повинні проводитися правильно та у відповідному порядку.

2. Забороняється розголошувати інформацію, отриману в результаті огляду місця події.
Патрульний завжди повинен мати при собі записну книжку для можливості записувати всі дії, а також відомості про матеріальні об’єкти, які в подальшому можуть бути визнані речовими доказами, у тому числі з метою самоконтролю (з моменту прибуття на місце події і до завершення слідчих дій, якщо такі проводились), що допоможе надати слідчому важливу інформацію.

3. Після прибуття на місце події патрульний повинен:
1) негайно доповісти безпосередньому керівнику і до прибуття слідчо-оперативної групи охороняти периметр місця події;
2) записати точний час прибуття;
3) визначити межі місця події, забезпечити його охорону і повну ізоляцію забороняючою стрічкою, перегородкою або за допомогою живої сили з метою збереження місця події в такому ж самому вигляді, яким воно було до прибуття патрульного;
4) упевнитись, що всередині визначеного патрульним периметру місця події не перебувають сторонні особи.
5) пам’ятати про безпеку осіб, які беруть участь в огляді місця події і про необхідність охорони матеріальних об’єктів, які в подальшому можуть бути визнані речовими доказами;
6) у випадку наявності загрози пошкодження чи зникнення виявлених матеріальних об’єктів, які в подальшому можуть бути визнані речовими доказами (дощ, сніг, сонце і т.д.), ужити всіх можливих заходів щодо їх збереження;
7) не дозволяти присутнім особам будь-яким чином взаємодіяти з матеріальними об’єктами, які в подальшому можуть бути визнані речовими доказами;
8) до прибуття слідчо-оперативної групи встановити і записати прізвище, ім’я, по батькові і дату народження всіх осіб, присутніх на місці події. За можливості забезпечити їх перебування на місці події до прибуття слідчо-оперативної групи;.
9) у разі необхідності забезпечити невідкладну медичну допомогу тим, хто її потребує з урахуванням необхідності збереження місця події в такому ж самому вигляді, яким воно було до прибуття патрульного;
10) записати умови на місці події (освітлення (природне, штучне), погодні умови, тощо);
11) визначити чи є необхідність залучення додаткового персоналу;
12) указати на наявну фото-, відео-зйомку на місці події;
13) використовувати на місці події, у разі наявності, обладнання, засоби особистого захисту (рукавиці, спеціальний одяг та взуття тощо);
14) скласти схему місця події;
15) скласти рапорт про вивчення місця події;
При збиранні, зберіганні і документуванні надається пріоритет ламким та таким, що б’ються і швидко псуються, матеріальним об’єктам, які в подальшому можуть бути визнані речовими доказами.
На місці події і на захищеному периметрі забороняється курити, їсти і пити.

4. Типи матеріальних об’єктів, які в подальшому може бути визнано речовими доказами, і мають бути враховані на місці події:
1) сліди входу/виходу до/з місця правопорушення;
2) сліди пошкоджень;
3) сліди від взуття або резини т/з;
4) недопалки сигарет;
5) залишки їжі і напоїв;
6) залишки ґрунту/рослин;
7) відбитки пальців;
8) волосся, різні нитки;
9) зразки шкіри (особливо під нігтями потерпілого/підозрюваного);
10) кров, біологічні рідини організму людини;
11) одяг потерпілого/підозрюваного;
12) предмети, пов’язані зі зброєю, які в подальшому може бути визнано речовими доказами (фрагменти кулі, кобура/чохол для зброї, кулі, гільзи, сліди, нанесені ріжучими/гострими предметами, ушкодження, завдані тупими/твердими предметами та інше);
13) предмети, які в подальшому може бути визнано речовими доказами, що підтверджують або натякають на траєкторію кулі;
14) рани потерпілого/підозрюваного;
15) предмети, які в подальшому може бути визнано речовими доказами, що підтверджують почерк правопорушника.

5. При виявленні правопорушника на місці вчинення злочину патрульний зобов’язаний:
1) ужити заходів для відвернення правопорушення в межах законодавства (застосувати фізичну силу і наявні спеціальні засоби);
2) при втечі підозрюваного з місця вчинення злочину здійснити переслідування для його затримання;
3) якщо обставини виключають можливість переслідування підозрюваного, знаходитися на місці події до прибуття слідчо-оперативної групи.
Якщо на місці події виявлено труп, забороняється змінювати його положення до прибуття слідчо-оперативної групи.

6. Правила поведінки на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Патрульний при отриманні інформації про дорожньо-транспортну пригоду негайно виїжджає на місце події;
У випадку дорожньо-транспортної пригоди з наявними потерпілими (є загиблі або такі, що отримали тілесні ушкодження) до прибуття на місце слідчо-оперативної групи патрульний:
1) здійснює заходи для надання невідкладної допомоги потерпілим і переведення їх до медичної установи.
2) установлює осіб потерпілих (прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання і місце роботи);
3) забезпечує збереження і охорону місця події;
4) установлює особи водіїв, які були учасниками події;
5) установлює транспортні засоби учасників правопорушення;
6) установлює інших осіб, пов’язаних із дорожньо-транспортною пригодою;
7) виявляє очевидців події, опитує їх відносно обставин події і записує їх дані;
8) передає інформацію слідчому, який прибув на місце події або іншим компетентним органам, про учасників події і очевидців;
9) передає їм зібрані дані, а також речі, які можуть стати речовими доказами, й інші матеріали;
10) виконує окремі доручення слідчого;
11) за необхідності:
– організовує об’їзний рух транспортних засобів навколо місця події;
– у випадку неможливості здійснити це власними силами, за участі присутніх осіб і учасників події;
– фіксує розміщення транспортних засобів;
– фіксує сліди переміщення і гальмування;
– звільняє проїжджу частину від транспортних засобів учасників ДТП;
– відновлює рух.

7. У випадку залишення водієм місця пригоди патрульний повинен:
1) з`ясовує вірогідний напрям руху транспортного засобу;
2) тип, марку і номерний знак транспортного засобу;
3) різновид вантажу;
4) інші особливі ознаки (колір, пошкодження і т.д.);
5) негайно передає черговому або слідчому дані, отримані від очевидців і огляду місця події про транспортний засіб, що залишив місце пригоди і водія.

8. Дорожньо-транспортні пригоди без тілесних ушкоджень
Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не було завдано тілесних ушкоджень або спричинено смерть, патрульний після прибуття на місце події негайно починає складання матеріалів про адміністративні правопорушення, здійснює повний огляд місця події (складання схеми, відібрання пояснень у свідків і учасників правопорушення).
У дорожньо-транспортних пригодах без тілесних ушкоджень одним з основних завдань патрульного є своєчасне звільнення проїжджої частини дороги від транспортних засобів, що стали учасниками ДТП. Необхідно визначити положення транспортних засобів, яке було на місці події на час прибуття патрульного (крайні передні і задні частини кузова і коліс), при необхідності провести фото-, відео-зйомку, після чого перемістити пошкоджені транспортні засоби на край дороги або в більш безпечне місце з метою уникнення ускладнень руху.
У випадку участі в ДТП дипломатичного і консульського автотранспорту, транспортних засобів міжнародних організацій і спеціального транспорту, якщо учасники пригоди (водій, пасажири) не потребують медичної допомоги патрульний:
– пропонує водієві бути присутнім при складанні матеріалів ДТП;
– якщо водій або будь-хто з пасажирів відмовляється від вищезазначеного, записує необхідні дані учасників пригоди і дозволяє їм залишити місце ДТП;
– якщо ДТП сталося з вини особи, яка користується дипломатичною недоторканністю відповідно до Віденської конвенції, матеріали про адміністративне правопорушення направляються до Міністерства закордонних справ України.


Розділ XVI. Затримання

1. Патрульний має право затримати особу у випадку вчинення нею адміністративного правопорушення або за підозрою у вчиненні злочину.
2. Адміністративне затримання здійснюється тільки у передбачених законом випадках, коли вичерпані всі інші заходи впливу.
3. Мета затримання:
1) припинення адміністративного правопорушення;
2) установлення особи правопорушника;
3) складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складення його на місці правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим.
4. Строк адміністративного затримання не повинен перевищувати
24 годин, а у випадках, передбачених статтею 263 КУпАП – 3 діб.
Неробочим часом уважається період з 18:00 до 09:00.
5. Про адміністративне затримання складається протокол, у якому зазначається:
1) номер протоколу;
2) час та дата складання протоколу. Час та дата розгляду справи про адміністративне правопорушення;
3) місце складання протоколу;
4) посада і прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
5) дата, точний час і місце затримання;
6) антропометричні і паспортні дані затриманого;
7) перелік прав, про які затриманого було повідомлено;
8) суть адміністративного правопорушення і стаття КУпАП;
9) стан здоров’я затриманого і чи були використані примусові заходи і спецзасоби при затриманні;
10) прізвище, ім’я, по батькові, дата народження потерпілого, перекладача (у разі наявності таких осіб).

6. Протокол про адміністративне затримання підписується особою, яка його складає, правопорушником, а у разі участі – перекладачем та захисником. Копія протоколу передається на підпис затриманому і його захиснику.
Якщо правопорушник відмовляється від підписувати протокол, про це робиться відмітка у спеціальній графі «відмовився від підпису».
7. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання – власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Про затримання неповнолітньої особи обов’язково повідомляються батьки, опікуни або особи, що їх замінюють.
8. Для аргументації адміністративного затримання встановлюються ті самі стандарти, прийняті Європейським судом з прав людини, що і при затриманні осіб, яке застосовується в межах кримінального провадження. Зокрема, відповідно до прецедентів, установлених Європейським судом з прав людини, під час адміністративного затримання людина має права, передбачені 6-ю статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме:
1) затриманий має право на розгляд його справи судом протягом розумного строку, з дотриманням принципу відкритості та справедливості;
2) затриманий не вважається правопорушником доки суд не встановить факт вчинення ним правопорушення;
3) затриманому повинні негайно і детально повідомити суть і підстави затримання;
4) у нього має бути достатньо часу і можливостей для підготовки захисту;
5) затриманий має право захищати себе особисто або за допомогою захисника;
6) надавати пояснення, заявляти клопотання чи вимагати допитати свідків.
7) може безоплатно користуватися послугами перекладача, якщо він не володіє мовою, на якій ведеться провадження у справі.
8) право не визнавати себе винним у вчиненні правопорушення.

9. У випадку виявлення правопорушника на місці вчинення злочину, патрульний має право в установленому Законом порядку затримати особу, яка підозрюється в учиненні злочину, із застосуванням фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.
10. У випадку втечі підозрюваного з місця вчинення злочину патрульний повинен здійснити його переслідування для затримання (із забезпеченням особистої безпеки);
Якщо обставини виключають можливість переслідування підозрюваного, знаходитися на місці події до прибуття слідчо-оперативної групи чи до отримання вказівок від безпосереднього керівника.
11. Підставами для затримання є:
1) особу застали під час учинення злочину або замаху на його вчинення, або безпосередньо після вчинення злочину;
2) потерпілий або очевидці вказують на особу як на правопорушника;
3) особу бачили на місці вчинення злочину і проти неї одразу здійснюється кримінальне переслідування з метою арешту;
4) на особі, біля неї або на її одязі були виявлені явні сліди вчиненого злочину;
5) особа втекла з місця вчинення злочину, але пізніше на неї вказав очевидець;
6) особа знаходиться в розшуку.

12. Патрульний проводить огляд затриманої особи, пропонує видати заборонені, небезпечні предмети або ті предмети, які їй не належать. У випадку необхідності, може бути проведено обшук із залученням понятих (якщо може бути забезпечено безпеку патрульного та інших осіб).
13. Дані про затримання і місцезнаходження негайно повідомляються близьким і родичам затриманої особи. У випадку затримання неповнолітнього, обов’язково повідомляються батьки або особи, що їх замінюють;

14. Права затриманої особи:
1) знати суть і причини затримання (правопорушення у вчиненні якого він підозрюється з посиланням на відповідний законодавчий акт);
2) надавати пояснення або відмовитися надавати пояснення;
3) захищати себе особисто або через обраного ним захисника;
4) на невідкладну медичну допомогу;
5) безкоштовно користуватися послугами перекладача, якщо він не володіє мовою судового розгляду;
6) не визнавати свою вину в учиненні правопорушення.

15. Про факт затримання складається протокол, який містить інформацію про час і місце затримання, причини затримання, результати особистого огляду (обшуку), клопотання, заяви або скарги затриманої особи.

16. Протокол підписується патрульним і затриманою особо з негайним наданням останньому копії протоколу. Затримана особа доставляється до суду не пізніше, ніж через 60 годин з моменту затримання. Моментом затримання вважається фактичний час, коли затримана особа була змушена залишатися біля патрульний.
17. Правила перевезення затриманого
Під час перевезення до ізолятора тимчасового тримання затриманого повинно бути розміщено в задній частині патрульного транспортного засобу з правого боку;
Перед розміщенням до транспортного засобу затриманого необхідно візуально оглянути і ретельно перевірити з метою предметів і речей заборонених або обмежених в обороті.
Після висадки затриманого із автомобіля, перевіряти салон і сидіння, де він сидів, щоб пересвідчитися, чи не були які-небудь предмети та/або речі, у тому числі заборонені або обмежені в обороті, сховані затриманим під час його перевезення.
В одному патрульному автомобілі повинен бути розміщений тільки один затриманий, а кількість патрульних має бути не менше 2 осіб, один
з яких – водій, а інший сідає поруч із затриманим на задньому сидінні так, щоб затриманий знаходився як можна далі від службової вогнепальної зброї;
Із затриманого знімаються наручники після його розміщення в ізоляторі тимчасового тримання і передачі відповідальній особі.


Розділ XVII. Особистий огляд, вилучення речей і документів

1. Особистий огляд може проводити патрульний однієї статі із особою, яка оглядається.
На прохання особи, яка оглядається може бути запрошено дві особи тієї ж статі.
Дані правила можуть бути не виконані у випадку оперативної необхідності забезпечити безпеку патрульного і третіх осіб.
Під час перевірки порушнику надається право добровільно пред’явити предмети або документи, які представляють інтерес для подальшого ведення справи. У випадку обґрунтованої підозри, що затриманий приховує під одягом заборонені предмети і від їх добровільного пред’явлення відмовляється, може бути проведено особистий обшук відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (стаття 236).

2. Вилучення предметів і документів.
Знайдені при особистому огляді або обшуку предмети і документи, які є знаряддям учинення правопорушення, вилучаються уповноваженими посадовими особами із складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Предмети і речі, які являються знаряддям кримінального правопорушення, або сліди злочину, що збереглися, будуть тимчасово вилучені у затриманої особи в порядку передбаченому статтею 168 Кримінального процесуального кодексу України.
Також може бути тимчасово вилучено документи, які підтверджують право керування транспортним засобом, у передбаченому статтею 148 КПК України порядку. Про таке вилучення патрульним складається протокол.
Вилучені предмети і документи до розгляду справи про правопорушення зберігаються в місцях, передбачених тими органами (посадовими особами), які уповноважені вилучати вказані предмети і документи, а за результатами судового розгляду їх конфіскують у встановленому порядку, повернуть власнику або знищать, а предмети, вилучені під заставу, буде реалізовано.
Дані про вилучення речей і документів заносяться до протоколу про адміністративне затримання, про адміністративне правопорушення, протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів.
У випадку вчинення правопорушення із застосуванням вогнепальної зброї, патрульний має право вилучити зброю, а також боєприпаси до розгляду справи, про що робиться запис у протоколі (якої моделі, марки, серії, номера, калібру зброя, кількість і вид боєприпасів).


Розділ XVIII. Тимчасове затримання транспортного засобу і доставка на спеціальний майданчик або стоянку

1. Тимчасове затримання транспортного засобу правопорушника і його доставка до спеціальної, охоронюваної стоянки застосовується у наступних випадках:
1) якщо особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного (наркотичного або іншого) сп’яніння;
2) якщо водій не має посвідчення водія;
3) якщо водій не має реєстраційного документа на транспортний засіб;
4) відсутності номерних знаків;
5) затримання транспортних засобів, які знаходяться в розшуку.
6) якщо транспортний засіб має таку технічну несправність, при якій його експлуатація заборонена (несправна гальмівна система; несправний механізм управління керма; яке перероблено без відповідного дозволу і становить загрозу для безпеки дорожнього руху).
При наявності вищезгаданих умов патрульний повідомляє про це чергову частину, а співробітник спеціального майданчика або стоянки складає повідомлення про перевезення транспортного засобу на спеціальну стоянку, яке додається до матеріалів справи.
Витрати на транспортування і стоянку покладаються на порушника.

2. Транспортний засіб повертається володільцю (власнику) при пред’явленні адміністрації спеціального майданчика або стоянки відповідного документа з чергової частини та реєстраційного документа на транспортний засіб або іншого документа, який підтверджує право власності або користування відповідним транспортним засобом.

3. Забороняється тимчасове затримання і перевезення транспортних засобів, які є власністю дипломатичних установ, консульських установ, міжнародних організацій, на які встановлено спеціальну категорію номерних знаків і власниками яких є особи з дипломатичним імунітетом.


Розділ XIX. Застосування фізичної сили

1. Патрульний має право застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні навички боротьби, з метою забезпечення особистої та/або цивільної безпеки, запобігання злочину та/або адміністративному правопорушенню, з метою правопорушника, у разі, якщо інші методи є неефективними і не забезпечують виконання законних обов’язків патрульного.

2. Заборонено застосовувати силові прийоми до вагітних жінок, неповнолітніх, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору патрульному, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або патрульних (поліцейських), якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.
При заподіянні тілесних ушкоджень або поранень, унаслідок застосування фізичної сили патрульний повинен забезпечити надання необхідної медичної допомоги потерпілим у найкоротший строк, а також повідомити лікаря про обставини застосування фізичної сили.
Патрульний зобов’язаний повідомити свого керівника про поранення або заподіяння особі каліцтва в результаті застосування до неї фізичної сили, який, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати відповідного прокурора.


Розділ XX. Застосування спеціальних засобів

1. При виконанні службових обов’язків, захисту громадського порядку та безпеки, боротьби зі злочинністю, патрульний має право застосовувати спеціальні засоби, визначені законодавством України.

2. Патрульний має право застосовувати спеціальні засоби тільки у випадку проходження ним спеціальної підготовки.

3. Патрульний має право застосовувати наступні спеціальні засоби:
1) наручники або інші схожі засоби;
2) нелетальну зброю (у тому числі нелетальний снаряд);
3) гумовий (пластиковий) кийок;
4) сльозогінний газ, перцевий газ;
5) акустичний засіб;
6) світло – звукові пристрої;
7) засоби для примусової зупинки транспорту;
8) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби, спеціальні фарби;
9) службових собак і коней;
10) електрошокові пристрої;
11) сітки для зв’язування;
12) засоби руйнування перешкод.

3. Спеціальні засоби застосовуються:
1) наручники та інші засоби обмеження руху: проти осіб, які вчинили злочин або суспільно небезпечні дії (правопорушення ); проти осіб, які чинять опір чи можуть чинити опір патрульним, при спробі втечі; під час конвоювання затриманого або ув’язненого; якщо людина своїми діями може нашкодити собі та оточуючим;
2) наручники або інші засоби надягають на кисті рук за спиною так, щоб вони не завдавали болю;
3) гумовий (пластиковий) кийок – для запобігання нападу на громадян, патрульного (поліцейського) та/або охоронювані об’єкти; при затриманні злочинця або адміністративного правопорушника, якщо він грубо порушує закон і не підпорядковується законному наказу патрульного; для запобігання масовому і груповому порушенню громадського порядку.
4) сльозогінний газ, перцевий газ , акустичні засоби та нелетальна зброя (у тому числі нелетальна граната) – для відбиття атаки на людину, патрульного (поліцейського) або захищений об’єкт; для припинення масових і групових порушень громадського порядку; під час затримання особи, яка вчиняє злочин або суспільно небезпечне діяння, або з метою змусити останнього покинути захоплений транспортний засіб, будівлю або споруду, у якому він ховається.
5) світло-звуковий пристрій психологічного впливу – для відбиття атаки на державну та/або громадську будівлю, відбиття атаки на громадян та/або патрульного, для затримання особи, яка чинить збройний опір, для видворення особи, яка вчиняє злочин або суспільно небезпечне діяння з будівлі, його частини або з транспортного засобу, який вона захопила; для звільнення заручників або для здійснення відволікаючого маневру;
6) засіб примусової зупинки транспорту – для зупинки транспортного засобу, водій якого не підкорився вимозі патрульного про зупинку, якщо дії водія створюють загрозу життю і здоров’ю людини або якщо застосування такого засобу необхідно для захисту суспільних інтересів;
7) засіб для руйнування перешкод – при затриманні особи, яка вчиняє злочин або суспільно небезпечне діяння, і для звільнення заручників;
8) водомети і бронетранспортер – для припинення масових заворушень; для відбиття групової атаки на державні та/або громадські об’єкти, для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав вимогу патрульного про зупинку, для затримання озброєних злочинців, а також для транспортування поліцейських під час виконання ними завдань Національної поліції;
9) спеціальна фарба – для маркування особи, яка вчинила злочин;
10) службовий собака – при патрулюванні або при переслідуванні та затриманні особи, яка вчинила злочин або суспільно небезпечне діяння; під час конвоювання затриманої або засудженої особи; для відбиття атаки на громадянина та/або патрульного;
11) службовий кінь – при затриманні або переслідуванні особи, яка вчинила злочин або суспільно небезпечне діяння; під час виконання патрульної роботи; для запобігання масовому порушенню громадського порядку.
12) електрошокові пристрої – для відбиття атаки на громадян, патрульного (поліцейського) та/або захищені об’єкти; для затримання особи, яка вчинила правопорушення і яка чинить опір патрульному; для припинення масового і групового порушення правопорядку.

4. При заподіянні тілесних ушкоджень або поранень унаслідок застосування спеціальних засобів патрульний повинен забезпечити надання необхідної медичної допомоги потерпілим у найкоротший строк, а також повідомити лікаря або медичний заклад про те, який засіб застосовано в кожному конкретному випадку.

5. Патрульний зобов’язаний повідомити свого керівника про поранення або заподіяння особі каліцтва в результаті застосування до неї спеціального засобу, який, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати відповідного прокурора.

6. Патрульному заборонено:
1) наносити удар гумовим кийком по голові, шиї, ключичній області, статевих органах, попереку, крижах і в живіт;
2) при застосуванні сльозоточивих речовин і речовин дратівної дії, здійснювати прицільну стрілянину по людях, розкидання і відстрілювання гранат у натовп осіб, повторне застосування їх у межах зони враження в період дії цих речовин;
3) застосувати пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями снарядами несмертельної дії на відстані ближче 40 метрів від особи та по будь-яких частинах голови і тіла людини, крім нижньої частини ніг;
4) застосовувати водомет при температурі повітря нижче +5 ° C;
5) застосовувати спеціальні засоби до вагітних жінок, неповнолітніх, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору патрульному, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.
6) застосовувати методи та спеціальні засоби, які викликають важке каліцтво людини, є методами з невиправданим ризиком або які заборонені міжнародними конвенціями і актами.

7. У разі неможливості уникнути застосування спеціальних засобів воно не повинно перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на Національну поліцію обов’язків, і має зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян, а шкода, заподіяна охоронюваним законом правам та інтересам, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода.

8. Правила зберігання, носіння та застосування спеціальних засобів, які знаходяться на озброєнні в Національній поліції, визначаються нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.


Розділ XXI. Застосування вогнепальної зброї

1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.

2. Патрульний уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише якщо такий патрульний пройшов відповідну спеціальну підготовку.

3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні патрульного, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності Національної поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.

4. Патрульний має право, як крайній захід, застосувати вогнепальну зброю для:
1) для відбиття нападу на патрульного, у випадку загрози його життю і здоров’ю;
2) захисту осіб від нападу, що загрожує їх життю і здоров’ю;
3) звільнення заручників, якщо їх життю і здоров’ю загрожує небезпека;
4) відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, жилі приміщення, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
5) затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається сховатися;
6) затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю поліцейського;
7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей і (або) патрульного (поліцейського).

5. Застосуванню вогнепальної зброї повинно передувати словесне попередження про наміри її застосування.

6. Застосування вогнепальної зброї без попередження дозволяється тільки тоді, коли це вкрай необхідно для захисту життя людей, а саме в таких випадках:
1) у районах проведення антитерористичної операції;
2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю і здоров’ю людей;
3) якщо особа чинить збройний опір;
4) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, утікає із застосуванням транспортного засобу.
5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

7. Забороняється застосування вогнепальної зброї в місцях, де є ймовірність пошкодження інших осіб, а також у вогненебезпечних або вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або (і) крайньої необхідності; до вагітних жінок, неповнолітніх, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору патрульному, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або патрульних, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.

8. У разі застосування вогнепальної зброї патрульний зобов’язаний будь-якими силами забезпечити безпеку інших осіб і надати невідкладну медичну допомогу потерпілому.

9. Патрульний зобов’язаний негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати центральний орган управління патрульної служби, Національної поліції та відповідного прокурора.

10. Патрульний може використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю патрульного (поліцейського) та інших осіб.


Розділ XXII. Масові заворушення

1. При попередженні і припиненні масових заворушень і групових порушень громадського порядку патрульний повинен:
1) ретельно вивчати обстановку і контингент осіб при проведенні походів, мітингів, демонстрацій на вулицях та в інших місцях масового скупчення людей; спрямовувати увагу на всі обставини, які можуть викликати або сприяти вчиненню групових порушень громадського порядку, доповідати про такі обставини оперативному черговому, самому вживати заходів щодо їх усунення;
2) негайно реагувати на факти хуліганських проявів і повідомлення громадян про можливі групові порушення громадського порядку та в межах компетенції вживати заходів з метою виключення можливості виникнення заворушень; роз’яснювати порушникам неправомірність їх дій і вимагати припинення порушень;

2. Доповідаючи черговому і старшому наряду про конфліктну ситуацію, патрульний повідомляє про:
1) характер, місце і час виникнення конфліктної ситуації;
2) причини його виникнення;
3) контингент і кількість учасників конфлікту;
4) кількість присутніх громадян та їх ставлення до конфлікту.

3. У разі виникнення групових порушень громадського порядку патрульному необхідно знати шляхи і маршрути, на яких найбільш зручно проводити затримання порушників, а також приміщення, де їх можна тримати до прибуття транспортних засобів.

4. Припинення та ліквідація групових порушень громадського порядку здійснюються рішучими діями патрульного, шляхом поділу натовпу на дрібні групи, відділення їх один від одного, відбитки і розсіювання. Одночасно вживаються заходи щодо виявлення організаторів і активних учасників заворушень.
5. Під час припинення правопорушень у місцях скупчення людей, а також при затриманні організаторів і активних учасників групових порушень громадського порядку патрульні повинні проявляти обережність і обачність, ураховуючи можливу негативну реакцію присутніх громадян, щоб своїми діями не викликати ускладнення обстановки. Затримані організатори та активні учасники групових порушень громадського порядку негайно відправляються до відповідного територіального органу Національної поліцію.
6. У ситуаціях, коли негайне затримання організаторів і активних учасників заворушень неможливо або небажано, патрульні обмежуються встановленням їх особи для подальшого нагляду та затримання в найбільш відповідний для цього час.
7. При проведенні операцій з припинення групових порушень громадського порядку патрульні повинні проявляти високу організованість, дисциплінованість і діяти тільки за командою уповноважених керівників. Для забезпечення узгоджених дій установлюються способи підтримки зв’язку, умовні знаки і сигнали.
8. Після ліквідації масових заворушень, за вказівкою керівника операції, патрульні вживають заходів для недопущення їх відновлення.


Розділ XXIII. Стихійні лиха

1. При повенях або зсувах патрульний повинен:
1) доповісти про це оперативному черговому для оповіщення посадових осіб державних органів і населення про загрозу затоплення;
2) сприяти евакуації із зони затоплення населення (у першу чергу дітей, жінок, літніх людей та хворих) і майна;
3) забезпечити порядок на переправі населення із затоплюваних районів;
4) організувати охорону майна залишеного без нагляду;
5) з метою припинення неправдивих чуток та попередження паніки серед населення виносити на місці усне попередження особам, які їх поширюють, а в разі невиконання – застосовувати передбачені законом заходи примусу.

2. При землетрусі патрульний повинен:
1) з’ясувати обстановку в районі своєї території обслуговування та доповісти оперативному черговому;
2) позначити місця, небезпечні для руху транспорту і пішоходів, і забезпечити безпеку їх прямування;
3) ужити заходів для порятунку людей і майна, виведення потерпілих і направлення їх у пункти медичної допомоги, а також локалізації пожеж;
4) ужити заходів для припинення неправдивих чуток та попередження паніки серед населення.

3. Під час урагану і хуртовини патрульний повинен:
1) посилити нагляд за рухом транспорту і пішоходів, попередити водіїв та громадян про можливі наслідки урагану або хуртовини;
2) надавати допомогу постраждалим і громадянам, які перебувають у безпорадному стані на вулицях та в інших громадських місцях;
3) сприяти участі населення і транспортних засобів для розчищення проїжджої частини магістралей, вулиць, доріг і будинків.

4. При виявленні обриву повітряних проводів високої напруги патрульний повинен:
1) якщо обірваний провід під напругою знаходиться на землі, у місцях руху транспорту і пішоходів, установити шляхи його об’їзду і обходу;
2) при наявності осіб, які перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров’я стані, організувати надання їм невідкладної медичної допомоги. При цьому потрібно пам’ятати, що доторкатися до обірваного проводу можливо лише за наявності на руках і ногах ізоляційного одягу (гумових рукавичок і чобіт), або за допомогою предметів, які мають електроізоляційні властивості (дошки, дерев’яні палиці і т.д.);
3) доповісти черговому і викликати на місце аварійну бригаду підприємства з ремонту зовнішніх електромереж;
4) з прибуттям на місце аварійної бригади забезпечувати охорону місця обриву. Про усунення пошкодження та інші вжиті заходи доповісти оперативному черговому.

5. При виникненні катастрофи патрульні повинні:
1) негайно доповідати в чергову частину про час, місце, обставини і приблизні масштаби катастрофи (аварії);
2) уживати заходів для порятунку людей, державного, громадського та особистого майна; до прибуття пожежної команди організувати гасіння пожежі;
3) організувати надання невідкладної допомоги потерпілим і направлення їх до медичних установ;
4) не допускати сторонніх осіб до місця події, крім осіб, залучених до ліквідації її наслідків; уживати заходів щодо забезпечення недоторканності транспортних засобів до прибуття осіб, призначених для розслідування (за винятком випадків, коли потрібно рятувати постраждалих);
5) забезпечити охорону громадського порядку на місці події до прибуття додаткових нарядів Національної поліції;
6) у необхідних випадках сприяти залученню населення, транспорту та інших засобів для ліквідації наслідків аварії.


Розділ XXIV. Вибухові речовини

1. При виявленні авіабомб, снарядів, мін, що не вибухнули, вибухових, хімічних, радіоактивних та інших речовин, які становлять небезпеку для населення, патрульний зобов’язаний:
1) негайно доповісти про це оперативному черговому;
2) ужити можливих заходів особистої безпеки, порятунку людей, виведення (вивезення) постраждалих та надання їм необхідної допомоги;
3) ужити заходів щодо недопущення в зону виявлення (зараження) людей, транспорту і тварин;
4) указувати маршрути виходу населення з небезпечної зони, шляхи об’їзду для транспорту;
5) здійснювати сприяння у залученні транспорту та населення в проведенні рятувальних і невідкладних аварійно – відновлювальних робіт.

2. З прибуттям осіб, відповідальних за проведення робіт із знешкодження (підриву) боєприпасів, уточнюються завдання і патрульні діють згідно з ними.


Розділ XXV. Потерпілий

1. Потерпілим для цілей стандартних операційних процедур уважається фізична особа, якій у результаті адміністративного або кримінального правопорушення було заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Разом з тим у кримінальному провадженні потерпілою може бути і юридична особа.
2. Статус потерпілого виникає в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
3. Потерпілий має такі права в адміністративному провадженні:
1) ознайомитися з матеріалами справи;
2) заявляти клопотання;
3) користуватися правовою допомогою;
4) оскаржувати винесену постанову;
У кримінальному провадженні потерпілий може також скористатись правами, наданими йому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Потерпілого може бути опитано (допитано) як свідка та відібрано в нього пояснення.


Розділ XXVI. Свідок (Очевидець)

1. Будь-яка подія може мати очевидців, тобто осіб, які щось бачили, чули, чи яким щось відомо. За рішенням відповідної уповноваженої службової особи, очевидці можуть набувати статусу свідка в адміністративному або кримінальному провадженні. Наприклад, у разі внесення пояснень очевидців до протоколу про адміністративне правопорушення, такі особи стають свідками.
2. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення може бути викликана як свідок кожна особа, якій відомі обставини, що підлягають установленню в даній справі.
3. Свідок підлягає допиту, тобто він зобов’язаний правдиво повідомити все, що йому відомо щодо обставин, які мають значення для справи.
4. У кримінальному провадженні свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
5. Окремі категорії громадян не підлягають допиту як свідки, наприклад захисники/адвокати (які представляють інтереси інших учасників відповідного провадження) і адвокати (щодо адвокатської таємниці), медики (щодо лікарської таємниці), журналісти (щодо конфіденційної інформації професійного характеру).
6. Рекомендується повідомляти свідка, у зв’язку із чим він допитується.


Розділ XXVII. Адвокат (законний представник)

1. Особа, яка стала учасником провадження у справі про адміністративне правопорушення або кримінального провадження, має право скористатись правовою допомогою адвоката або законного представника (батьки неповнолітнього, опікун тощо).

2. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, адвокат має право на:
1) ознайомлення з матеріалами справи;
2) представляти інтереси особи;
3) від її імені та в її інтересах заявляти клопотання та оскаржити постанову;
4) деякі інші права, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, збирати докази, звертатись із адвокатськими запитами).
3. Повноваження адвоката підтверджуються договором про надання правової допомоги або витягом із такого договору разом з ордером. Статус адвоката підтверджується відповідним свідоцтвом або посвідченням адвоката. Адвокат може надаватись Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
4. Особа, яка бажає скористатись правовою допомогою адвоката, повинна отримати таку можливість, у тому числі для оформлення відповідних документів (договору). У той же час відсутність адвоката не перешкоджає розгляду справи про адміністративне правопорушення. Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на користування правовою допомогою, не є порушеним, оскільки така особа може скористатися допомогою адвоката для оскарження неправомірної, на її думку, постанови. Натомість, у кримінальному провадженні участь адвоката у будь-яких процесуальних діях є важливою складовою права особи на захист. Тому рекомендується здійснення за відсутності адвоката лише таких кримінальних процесуальних заходів забезпечення, які є невідкладними (затримання особи, огляд і обшук з метою забезпечення безпеки).


Розділ XXVIII. Експерт

1. Експертом в адміністративному провадженні вважається фахівець у будь-якій галузі знань, який залучається уповноваженою службовою особою в провадження про адміністративне правопорушення, для надання експертних висновків про важливі для справи обставини. Наприклад, для визначення розміру майнової шкоди.
2. Експерт може ознайомитися з матеріалами справи в тих межах, що стосуються його дослідження, ставити питання учасникам провадження.
3. Висновок експерта вважається доказом для провадження про адміністративне правопорушення.


Розділ XXIX. Перекладач

1. Якщо правопорушник не знає мови діловодства, орган, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення або розслідування кримінального провадження, призначає перекладача в порядку, установленому законодавством України.
2. Перекладач зобов’язаний з’явиться на виклик органу (посадової особи), повно і точно виконати довірений йому переклад.
3. Перекладач може мати документ, який посвідчує його кваліфікацію, наприклад, відповідний диплом перекладача з певної мови. У той же час відсутність такого документа не є перешкодою для залучення перекладача для усного спілкування на початковій стадії провадження, однак вимагатиметься при судовому розгляді.


Розділ XXX. Насильство в сім’ї

1. На повідомлення про насильство в сім’ї патрульний зобов’язаний негайно реагувати та в жодному разі не вважати такі повідомлення менш важливими, ніж інші.
2. Повідомлення про насильство в сім’ї патрульний отримує від потерпілого, очевидця (член сім’ї, сусід, інших осіб) або від чергового.
3. Департамент патрульної служби МВС у межах компетенції взаємодіє з дільничними інспекторами, іншими уповноваженими органами публічної влади з питань запобігання насильству в сім’ї.
4. Алгоритм дій патрульного під час реагування на повідомлення про насильство в сім’ї :
1) прибути на місце події;
2) повідомити черговому інформацію щодо обставин на місці події;
3) ужити заходів для припинення вчинюваного насильства;
4) у разі потреби надати домедичну допомогу потерпілим(ому) та викликати медичну допомогу;
5) опитати потерпілих, підозрюваних, очевидців з метою визначення характеру правопорушення (кримінальний або адміністративний) та діяти в межах компетенції і відповідно до законодавства України;
6) у разі виникнення підозри в учиненні кримінального правопорушення (за результатами опитувань, наявності серйозних тілесних ушкоджень тощо) негайно повідомити чергового, безпосереднього керівника та викликати слідчо-оперативну групу;
7) у разі потреби, може бути забезпечено переміщення потерпілого (можливо з дітьми) до безпечного місця за його вибором, надано будь-яку іншу допомогу в межах компетенції патрульного.
Важливим питанням є наявність бажання (волевиявлення) потерпілого притягти правопорушника до відповідальності. Така наявність визначається шляхом опитування потерпілого без впливу (участі) інших, крім патрульного, осіб.
Патрульний повинен поводити себе коректно, виховано, діяти так, щоб не загострювати ситуацію, не робити поспішних висновків.
Рекомендується наполегливо інформувати агресивно налаштованих правопорушників щодо можливої відповідальності за їх дії.
5. Патрульні можуть брати участь у виконанні захисного припису за обставинами насильства в сім’ї:
1) отримувати інформацію щодо місця перебування потерпілого;
2) розшуковувати таку особу, яка переховується від учинюваного відносно неї насильства;
3) провідувати таку особу;
4) вести бесіди з потерпілим і правопорушником.


Розділ XXXI. Відповідальність іноземців, осіб без громадянства, дипломатичних представників

1. Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Поширеним правопорушенням може бути порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це.
У жодному разі не слід ставитися до таких осіб упереджено. Про всі факти спілкування із такими особами, повідомляється безпосередній керівник і черговий.

2. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, учинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом. Тобто, особа не може бути притягнута до відповідальності патрульним.
Фіксація правопорушення можлива, однак питання про притягнення до відповідальності знаходиться поза компетенцією патрульного.
Рекомендується діяти так, щоб максимально коректно припинити вчинення особою з дипломатичним імунітетом правопорушення, уникаючи при цьому конфліктів. Основним аргументом патрульного може стати небажаний для дипломатичного працівника розголос.
3. У разі виявлення водія з дипломатичним імунітетом у стані сп’яніння, слід забезпечити його безпеку і безпеку інших учасників дорожнього руху.
4. Вилучення транспортного засобу, належного дипломатичним чи іншим міжнародним установам або організаціям забороняється.


Розділ XXXII. Комунікація із засобами масової інформації (журналістами)

1. Патрульні повинні бути ввічливими, коректними і доброзичливими під час спілкування із журналістами.
2. Забороняється перешкоджати діяльності журналістів, порушувати їх права.
3. Про кожен контакт із журналістами (ЗМІ) слід повідомляти чергового і безпосереднього начальника.
4. Рекомендується перевіряти статус журналіста шляхом ознайомлення з відповідним посвідченням (яке має довільний зразок), занотовувати прізвище, ім’я, по батькові журналіста, а також назву організації, у якій він працює.
5. Забороняється уникати відеокамер чи диктофонів, уникати спілкування із журналістами.
6. Відповідати на питання слід лаконічно і стримано, не розголошуючи при цьому службової інформації.
7. Недопустимо відповідати “без коментарів”, натомість слід уживати наприклад фразу «На жаль, я не маю можливості відповісти на дане питання, зверніться, будь ласка, до прес-служби Департаменту патрульної служби МВС або безпосередньо до Міністерства внутрішніх справ України».
8. Не допускати журналістів безпосередньо на місце скоєння правопорушення, але без застосування фізичної сили. Пояснювати журналістам, що вони перешкоджають діяльності правоохоронців на місці скоєння правопорушення, можуть знищити чи спотворити сліди правопорушення, запропонувати здійснювати свою діяльність у такий спосіб, щоб не заважати роботі правоохоронних органів.
9. Необхідно пам’ятати, що патрульні користуватимуться підвищеною увагою з боку ЗМІ.